Спам’ятаймось, українці
Подивіться,
лобуряки,
Як ворог
радіє!
Не гризіться,
як собаки, –
Україна
тліє…
Нема мудрості чи часу
Її рятувати?
Продаєте
Неньку нашу
За
крісло і шати!
А синів
її – героїв,
Держите
в сізотах?
А
снаряди і набої
Сховали
в болотах?
Ворог
тішиться, сміється:
«Добре,
що гризуться.
Отак,
разом, в мою сітку
Швидше
покладуться;
Свої
морди наставляють
Без
сорому й страху,
Патріотів загрібають,
І ведуть
на плаху.
Добре –
добре помагають
Всіх
нациків бити.
Не дарма
ж бо, вони знають:
Рахунки
відкриті.
Не по
трішки, а рікою,
Їм
течуть зелені –
Не
подужаєш рукою,
Не
сховаєш в жмені.
Я тримаю
їх надійно
За
чутливе місце,
Не
дам жити їм спокійно!
Тремтить
їм копитце!»
Не
страхай нас, лютий враже,
Бо усіх
не купиш.
Знаєм
добре, що ти кажеш,
І з нас
шкіру лупиш.
Ти не
думай, що минеться
Тобі
авантюра:
У
поклоні світ зігнеться
Й ти закрутиш Юра.
Та чому
ж ви, українці,
Їм
падете в ноги?
Чи в вас
‘’мудрості’’ по вінця?
Не видно
дороги?
Чи ви,
може, признаєтесь:
Бідні,
безпорадні?
І, як ті
телята, йдете
У чужі
січкарні?!
Та все,
крадьки, по-за хату,
До тієї
січки.
Хармани
плетете брату,
Бо ви з
тої тічки,
І
моргаєш супостату,
Щоб нас
ошукати-
Хоча б'єш себе у груди
І звеш рідним братом.
…………….
Прости нас, Господи,
помилуй,
Що заліпили очі милом,
І ще й закрили пеленою:
Природу ставим над Тобою.
На п’єдестал підносимо людину –
Тобою створену дитину,
А сонечку – Німроду, богу,
Поклони б’єм за допомогу.
………….
Вклоняюся вам
Вклоняюся вам, сини України,
Одної, Єдиної нам Батьківщини.
Я молитись за вас не перестану.
Кладу, до ніг вам, подяку і шану.
Хай Господь вас завжди благословляє
Ракети, міни, осколки відвертає.
Все зло збере і в прірву кине,
І ворог підлий – хай на віки згине!
Щоб всі живі верталися додому,
Дякуючи Богу, Господу Святому,
Щоб більше вже не плакала дитина,
І цвіла на віки вічні Україна!
…. БЕЗ БОГА - ВСЕ МАРНЕ!
Дуже швидко
час минає,
І ніхто із нас
не знає,
Де й коли і що
спіткає,
Що то завтра
нас чекає.
Як без Бога,
то – все марне,
Хоч із виду й
дуже гарне.
Коли з Богом,
– є надія.
Серце з
Господом радіє.
Іномарки і
палаци,
Підлабузники –
паяци,
Коньяки і
гроші, вина –
Забере лиха
година.
Та, що ходить
із косою –
Смерть, під
назвою простою,
Лиш Христа вона боїться,
Але ви не
помиліться:
Бо не того, що
рукою,
Часом, різною
порою,
Без кінця на
лоб кладете –
Так до Бога не
прийдете.
Бо до Бога, та
дорога,
Де любов і
допомога,
Що у Сині, у
Ісусі,
Що живе у
нашім дусі,
Як дали Йому
ви місце,
Не частинку –
все обійстя.
Тут і там, Він буде з вами:
Не зітріть
добро словами.
Тож просипаймось, українці,
І скиньмо вже оте ярмо,
Бо горя випили по вінця,
В очах, неначе, в нас більмо.
І ми не бачимо, не чуєм.
Куди нас пхнуть, туди і йдем,
І один одного бичуєм,
І один одного клянем.
Відкрий своє серце, доню моя. Я хочу бути з тобою завжди,
щоб ти, моя люба, не знала горя й журби. Я дуже люблю тебе, і за тебе на муки
віддав я себе.
…..
Не плач, народе мій, бо плачу Я, що ти мене не чуєш, Бо
ти далеко ходиш по стежках своїх. Для Мене в своїм серці місця не знаходиш, і не кохаєш
вічних Слів Моїх – так продовжує бриніти ця пісня… Будьте благословенні.
Вся слава Богу.
Тож, просипаймось,
українці,
І скиньмо вже оте ярмо,
Бо горя випили по вінця,
В очах, неначе, в нас більмо.
І ми не бачимо, не чуєм.
Куди нас пхнуть, туди і йдем,
І один одного бичуєм,
І один одного клянем.
Чужий слуга
Не прості ми: воїни на полі бою
Із злом, нахабством, зі слізьми й журбою,
З тим, хто краде, все губить, убиває.
Ні сорому, ні страху він не має.
Як той павук, снує навколо змови,
І за спиною строїть людям кови,
Всім тим, що вірно так його любили,
І аж, навстіж, серця йому відкрили.
За справедливість, честь завжди говорить,
Здається мудрим, «добре» діло творить.
Віру і любов, вірність і надію
Не даймо в руки цьому «добродію».
Бо вилізло лукавство – впала маска:
Слова, обіцянки – все блаж і казка.
Не даймо, браття, нас заворожити,
І повернути ворогу служити.
.........
Хочеш любити всіх
і завжди,
Не плакати, не
ображатись?
То спочатку
Ісуса знайди,
Там зможеш
надійно ховатись.
Коли важко,
Ісуса поклич.
Він дасть
серце – повне любові.
Чуєш? Лунає
вже Його клич!
Все найкраще –
у Його Слові.
.........
Не барися
-Де знайти Тебе я можу,
Вгамувати біль і тугу?
Тож, скажи мені, мій Боже,
Хай не ходжу я по кругу.
-Ти залиш свої дороги,
Повернися до Ісуса,
Не шукай там допомоги,
Де не Я, а людська участь.
Сумнів хай тебе не мучить,
Бо людське не вище Бога!
І людському хай не учать –
Через Кров Мою дорога!
Поспішай і не барися,
Дар спасіння у Ісуса!
Ти прийми його, омийся,
Я до тебе обізвуся!
Станеш ти навіки вічні
Вже Моїм любимим сином!
Поспіши! Дні скоротічні,
Дорога моя дитино!
Найщасливіший день
.
Люблячий, Отче
Небесний,
Вклоняюся
низько Тобі
За дар Твій,
любові, чудесний,
Для змучених всіх
у журбі,
.
Що мали
померти в муках
За скоєні ними
гріхи.
Не мила Тобі
розлука,
Ні вибрані
ними шляхи.
.
Де світла
нема, лиш ночі,
Зрада і зло, вбивство
і гріх –
Бачили
Батьківські очі:
І плакало
серце за всіх.
.
Діти не чули
Пророків.
Ти, Господи,
вихід знайшов.
І через тисячі
років
Сам, у Своїм
Сині, прийшов.
.
Гріх всього
світу на Себе
Забрав Твій
улюблений Син –
Всім нам
дорогу до неба
Проклав, через
плоть Свою, Він.
.
За нас помер,
щоб не вмерли,
Діти Божі:
дочки й сини.
Він воскрес,
щоб ми воскресли
Вже чисті,
Святі, без вини.
.
День
найщасливіший в світі
Сьогодні в
моєму житті:
З Ісусом я, в Заповіті, –
Вічно буду з
Ним в майбутті.
.
Кров’ю Своєю,
спасіння
Здобув нам
Ісус на хресті:
Вірте, усі
покоління:
Він нас
освятив! Ми святі!
.
Втікай від
гріха і смерті,
До Ісуса
мерщій іди!
І дасть тобі
нове серце:
У вічності
будеш завжди.
.
Там горя нема
і плачу,
Там щастя і
радість завжди.
Вірю, що все
те побачу:
Не буде
скорботи й нужди.
.
Слава Тобі і
подяка,
Святий
Милосердний Господь.
Від Тебе
спасіння і добрість усяка –
Славить і
дякує весь Твій народ.
