среда, 3 июня 2015 г.

О! Змилуйся, Господи!


 Змилуйся, Господи!

О! Змилуйся наш, Господи,
Та зупини неситих!
Кров проливають гаспиди –
Ти дав життя, щоб жити.

Мир кров’ю не купується,
Багатство й щастя горем.
Брехня вся та, що чується,
Стає кривавим морем.

Господь, суди всі помисли
І наміри сердечні,
Щоб злі ворожі промисли
Підступні, безкінечні

Пропали разом з ворогом,
І канули у безвість.
І були там із Молохом
У соромі й безчесті.

А зброя їх диявольська
Хай счезне  разом з ними,
Щоб не текла вже крок людська
І сльози сиротини.

Прости, помилуй, Господи,
Хай сироти не множаться.
Прости помилуй, Господи,
Хай правда скрізь відродиться.

І тих, хто ложно божиться,
Жени їх, як полову.
Хай більше зло не множиться –
Зруйнуй Ти їхню змову.

Прости, Господь, приниження
Зневагу, недовір’я.
Помилуй,  дай примирення
І мир нам на подвір’я.

Ми будем Тебе славити,
Ім’я Твоє хвалити –
Одного Бога, Господа
В серцях своїх святити.

вторник, 2 июня 2015 г.

Встане Вкраїна з руїни.

Розцвітеш, Україно!

Я з Тобою радію,
Сумую і плачу
І плекаю надію:
Щасливою бачу

Із сміхом дитячим,
Вродливу, багату
І зі співом козачим,
Як прибрану хату;

Де любов – господиня
І милість – загата,
А її берегиня –
Господь, а не злата.

Вся вона в оксамиті,
Вишнева сережка,
Її очі – блакиті
Два озеречка.

Розквітай, Україно!
Загоїш ти рану.
І співай солов’їно
Господу шану.

І хай пісня хвалою
До неба злітає.
То моя Україна
Щаслива співає.

 Хай Господь нам допоможе.

(Байка)

На городі баба Ганна
Бурячки полола.
«Що ти, жінко, добре глянь-но –
Будяки  довкола!» -

Дід Пилип сварив на жінку.
Сам їх став рубати,
І трудився без спочинку.
Стало вже й смеркати.

Впрів, знеміг – так наробився,
Мокрий весь від поту.
Ну а завтра? Розізлився
На оту сволоту.

Будяки! Усі ті ж самі
Скрізь повиростали.
Тьху, ж бо їхній вражій мамі! –
Ніби й не сапали.

Бачу сам: оце створіння
Не боїться сапи.
Треба рвати із корінням, -
Геть покорчувати!

Треба весь бур’ян сполоти
Й винести з городу,
Щоб не сіялись осоти
Й інше, того ж роду.

Щоб родилось усе рясно,
Бурячки, пшениця,
Не змовкала мова красна –
Єдності криниця.

Хай Господь нам допоможе, -
Просімо послушно,
І тоді усі ми зможем
Заспівати дружно,

Радо в всіх кінцях країни,
Щоби пісня лилась,
На городах України
Щоб добро родилось.

Зомбі.

Як звикли, можуть набрехати,
За правду видати брехню.
Почав там Ленін уставати
Й збирати бісову рідню.

Учив, як брата убивати
І пити теплу його кров,
І як на Господа брехати,
Все більше,більше, знов і знов!

І зомбі, щоб царя хвалили,
І віддавали славу й честь.
Вони ненависть посадили,
І сіють вражі всюди смерть!

Прокляті зомбі, налякайтесь,
Бо справжній Цар уже гряде!
Хоча і в скалах заховайтесь –
Ви не сховаєтесь ніде!




Смотри и запомни!

Смотри, безбожный пёс плешивый,
На фотографию внимательно смотри!
Пусть взор твой волчий, нечестивый
Запишет в памяти, внутри!

Как будешь есть, - увидешь
Кучу трупов!
Как будешь пить – в бокале кровь!
Как зверь ты смотришь глупо, тупо!
Тебе не ведома любовь.

Их кровь – взывает к Небу, к Богу.
На лоб кладешь в лукавстве крест.
Запомни: в ад тебе дорога!
Убийцам в вечности нет мест!

Убойтесь, слуги дьявола, покайтесь!
Вы все в крови, в нужде!
Домой, бандиты, убирайтесь!
За что? воюете везде?!

У вас повсюду интересы:
Чужой карман - как будто ваш!
С такой же грязной вашей прессы
Вы пьёте ложь, как буддто квас.

И вся от дьявола отрава
Шипит и льётся изо рта,
А вся гнилая ваша слава
Уже смердит! А тошнота

Во многих вызвала и рвоту.
И мир весь видит - не слепой!
А зомби всё поют по нотам:
Я сильный, мир весь будет мой... 

Идёт Господь. Покайтесь, звери,
И спрячьтесь в логово своё!
Пришёл конец, закроет двери -
Не спрячешь, червь, всё зло своё.

И, как не странно, сожалею:
Ведь, пленник ты глухой, слепой.
И ищешь Божьего елею,
Но дьявольской идёшь тропой.

Сразу, после прекращения бомбардировок в Сирии Путин вместе с Патриархом Кирилом ездили в Грецию на "Агио Орос" - Святую Гору, чтобы отмолить грехи свои за пролитую невинную кровь. Всю эту церемонию я видела по греческому каналу АТ1. После возвращения, сразу начал новые нападки на Украину. Странно, но очевидно, не знает, что говорит Господь. Евреям 10:26 "Ибо, если мы, получивши познание истины, произвольно грешим, то не остаётся более жертвы за грехи, но некое страшное ожидание суда и ярость огня, готового пожрать противников". Никто ещё не взял с собой в могилу ни острова, ни виллы, ни корабли, ни триллионы - голый уходит в гиену, если искренно не покается, тоесь, оставит делать грех, и придёт к Господу не показушно, а всем сердцем. 


Встане Вкраїна з руїни!

Хай ворог сміється поганий,
Тішиться горем, бідою.
Він, мабуть, безрідний чи п’яний,
Може лиш вийшов з запою.
На зло ворогам і безрідним
Встане Вкраїна з руїни!
Народ, хоч без доларів, бідний,
Поборе відріддя зміїне. 


Ще з радянських часів у Луганську стоїть величний пам’ятник К.Є.Ворошилову на коні (це той Ворошилов, який заявив: «Ми свідомо пішли на голод, тому що нам був потрібний хліб» і з ініціативи якого напередодні Другої світової війни було винищено 36 тисяч офіцерів Червоної армії) - (витяг з Інтернету)

У грудні 2015 року у Луганську був поставлений пам’ятник вбивці народів -- Сталіну, за наказом якого було закатовано майже 2000000 українців – цвіт нації, 24000 поляків і інших національностей. Нинішні спадкоємці Сталіна погрожують народу розправою тому,  хто буде голосувати за Україну. Очевидно готують народу ще одне Рутченківське поле, що в Донецьку,  де таємно закопані в траншеях 50000 замордованих «ворогів» народу. На цьому полі виділено місце для побудови гаражів. Тепер, замість Меморіалів пам’яті, внуки без страху і совісті, побудували гаражі, і їздять по кістках замордованих дідів-прадідів на дорогих іномарках,  копають нові траншеї, продавжують справу своїх вождів. Ганьба людині!

Буде жити в віках Україна!

Не заздри ніколи злодіям,
Ні тим, хто спотворює право,
І не слідуй їх варварським діям –
Впадуть, як підкошені трави,

І горітимуть полум’ям злоби,
Також їхні ідоли з ними,
Бо Богом прокляті з утроби
Всі, разом з ділами своїми.

Бо вони ж всі танцюють на грудях
Їх предків, недавно побитих.
Брешуть, як ті собаки, на людях,
Продовжують кров людську пити.

Вони знову копають траншеї.
Та вже не вночі, – серед днини,
Щоби вкинути люд свій до неї,
Й танцювати народу на спині.

Та понищені будуть всі вбивці,
Боввани їх і нацисти,
Всі диявольські слуги – «мисливці»,
Згинуть мислі їх вражі, нечисті.

Зупинись, не гордися, нещасний,
Не вбивай і не прагни чужого,
Бо світильник твій раптом погасне
І не треба вже буде нічого.

Сталін і Ленін більше не встануть –
Їх духи до зла направляють,
Й тими хижими птахами смерті
Вже знову над світом літають.

Поіржавіють крила залізні,
Розсиплються  долі, як порох.
Потьмяніють їх погляди грізні,
Як в Леніна й Сталіна. Морок.           

Тож, покайтеся, вбивці народів,
Бо часу нема – лиш хвилина!
Ті, зогнили давно, хто вас зводив,
 Занечищена кров’ю  людина.

Буде жити в віках Україна,
І славити Вічного Бога!
Щезне кляте насіння зміїне –
В насильства проклята дорога.

Після злочину, тепер живе четверте людське покоління, але сатана кинув їх знову у спокусу і злочин, піднявши вбивчий радянський дух, щоб прокляття продовжувалось далі. Через Вселенський Закон Божий Господь попереджує: Не поклонись ідолам; Я – Господь Бог і іншого нема; Не вбивай; Не лжесвідчи – не бреши; Не пожадай чужого нічого; Шануй батька і матір і діда і всіх – люби ближнього, як самого себе. Люби себе і своїх дітей, внуків і правнуків, щоб не вводити їх під прокляття.

Я тебе не суджу, зазомбований брате.
Я сумую у серці моїм і кричу,
Щоб проснувся і міг розпізнати,
Й не пустити у дім саранчу.

Пожере вона все, що побачить,
Не залишить нічого тобі.
Абсолютно для неї не значить:
Будеш в радості ти, чи в журбі.

Подивись на Сірійські пустелі,
Що лягли на квітучих містах.
І закрий свої двері в оселі –

Розберись: хто твій брат, а хто – враг.