Рідній Батьківщи, милій Україні!

 Рідній Батьківщині!

    Пісня серця

Рідна Батьківщина наша Україна

Славою повита  й милістю Творця.

Слава Україні!  Любляча – єдина,

Ти – на віки вічні у наших серцях.

Приспів:

Господу слава, слава Україні!

Слава вічна героям її!

Браття, любімося, будьмо єдині:

І  ворог упаде в борні.

Ти – матінка  рідна, люба, Україна,

Від краю до краю в садах, в пшеницях.

І мова хай лине твоя солов’їна

І нашої волі синьо-жовтий  стяг.

Господу слава, слава Україні

Слава вічна героям її!

Браття, любімося, будьмо єдині:

І  ворог упаде в борні.

Сіймо любов’ю, хай вона виростає

На горах, рівнинах, низинах, в морях:

Хай в щасті і в радості серце співає,

Достатком і миром хай стелиться шлях.

Господу слава, слава Україні!

Слава вічна героям її!

Браття, любімося, будьмо єдині:

І  ворог упаде в борні.

 Будьмо, браття, ми єдині!

Хай же згинуть воріженьки, як на сонці іній!

Заживемо в мирі, браття, в рідній Україні.

Будуть жити наші діти в достатку на волі –

Зацвітуть усюди квіти щасливої долі.

Слава Богу й Україні і хвала навіки.

Будьмо, браття, ми єдині, як із морем ріки.

Слався, рідна Україно, з заходу й до сходу –

Мир і щастя, вічна радість твоєму народу.

Зашумить, заколоситься золота пшениця,

І не буде більше в тебе ‘ молода вдовиця’.

Хай любов і мир царює завжди в Україні,

Мова рідна не змовкає у нашій родині.

Слава Богу й Україні і хвала навіки.

Будьмо, браття, ми єдині, як із морем ріки.

Слався, рідна Україно, з заходу й до сходу –

Мир і щастя, вічна радість твоєму народу.

Зацвітуть сади квітучі з півночі до моря.

Любім, браття, Україну, щоб не знати горя.

Дай нам, Господи, з Тобою жити й процвітати.

Із неправдою в двобої зло перемагати!

Слава Богу й Україні і хвала навіки.

Будьмо, браття, ми єдині, як із морем ріки.

Слався, рідна Україно, з заходу й до сходу –

Мир і щастя, вічна радість твоєму народу.  

Зараза.

Буває зараза, що видно одразу.

А інша – ховається, та прикривається,

Другом і братом тобі прикидається.

А як більше не може, то гребе, що гоже,

Ще й бреше й кусає й брехню величає.

Але зараза заразою – стала одразою.

Сіймо надію.

 Сіймо надію, браття кохані,

Хай силою повняться наші серця,

Хай не тішиться ворог поганий,

Не буде Вкраїні ніколи кінця.

Бо ми встанемо!  Будемо жити,

Радіти й співати, то ж сіймо любов.

А що сіємо, буде родити -

Розквітне навіки земля наша знов.

Квіти мальви калини, і рожі,

Щасливе дитинство у наших дітей –

Все в нас буде по милості Божій.

Сіймо надію, любімо людей. 

Він любить.

Ми – в стані левітації…

Нічого нам не треба.

Що нам до гравітації? –

Самі йдемо до неба.

Самі ми долю творимо:

В очах своїх – великі

І про ‘ніщо’ говоримо.

Байдужі і дволикі.

Залишмо левітацію,

Бо ми лише творіння.

Шануймо гравітацію,

Бо в нас в землі коріння.

Туди, де пуп закопаний,

Туди нас притягає,

Хоча в чуже закоханий.

Той Край завжди чекає.

Ніде не будеш бажаний.

Не станеш ти великий:

Принижений, ображений,

Середній, невеликий.

Із теплими обіймами

Нас Край лиш той чекає,

І з нашими надіями

Лиш він нас всіх приймає.

Залишмо цю прострацію:

Занепад і байдужість.

Шануймо гравітацію,

Ісус нас завжди любить.

Ти Словом виміряй - Моїм.

Життя, мов спалах блискавиці.

А грім – то слава. Забуття…

Як мудрість з Божої криниці,

Все буде завжди до пуття.

Здається, вперше йду до школи, –

Та вже на скронях сивина.

Це не повториться ніколи –

Всі знають, те не дивина.

І сам себе ти запитаєш:

Для чого був тут я і жив?

Почуєш, Хтось відповідає:

«Для того, щоб добро творив.

Давав Я все тобі для того:

Знання, талант і масло й хліб.

Ти ж не признав нічого Мого.

Хоча Моє до себе гріб.

Ось, часу трішки залишилось –

І ти поправ путі свої!

А що тобі в житті наснилось,

Ти Словом виміряй – Моїм!»

  Серцю хочеться співати.

Ступаю босою ногою,

Духмяний трунок п’ю,

Голублю поглядом, рукою,

Вінок барвистий в’ю.

Немає слів, щоб розказати

Усі ті почуття.

І  серцю хочеться співати

Від радості буття.

Ромашки  дивляться, мов очі,

І шепче вітер: Рай…

І посміхаються дівочі

Вуста щасливі вкрай.

І як же цю красу назвати?  –

Імен не знаю їх.

Спасибі, – хочеться  сказати

Творцю за нас усіх.

Моя це, рідна Україна,

Квітуча, запашна.

І буде жити Батьківщина –

Від Бога нам вона.

Чи ж ми потужніші за Бога?

Вернись…

Чи ж ми потужніші за Бога?

Не чинимо, як каже Він!

Чи ж не осміяна дорога?

А слово, – наче, мідний дзвін…

Ми більше ходим вуличками,

Звертаємо то тут, то там,

А Дух Святий іде за нами.

«Вернись…» - шепоче тихо нам.

Святого Духа ображаєм,

Коли не слухаєм Його.

То є хула! Чи ти не знаєш?

І не проститься нам того

Ні в цьому віці, ні в прийдешнім.

На що міняєш благодать?

Чи гріх твій є такий чудесний,

Що жаль Ісусові віддать?

Не віддасиш це зло завчасу, –

Навіки, брате, пропадеш!

Лишилось дуже мало часу.

А завтра може не знайдеш

Дороги в тронний зал Ісуса –

Закриє двері благодать.

І пожере тебе спокуса.

Навіщо, любі, погибать?

Покайся, вийди на дорогу,

Дух Святий нехай тебе веде.

Прийми Його лише Одного –

Спасіння більш нема ніде!

Він сльози твої повтирає!

Душа твоя тяжко сумує,

Серце плаче – ридає, болить,

Нічого не хоче, не чує.

Розум втомлений вперто мовчить.

Коли тобі важко і гірко,

То не крийся в собі, не мовчи,

І не лий у шклянку горілку,

В безнадії не пий плачучи.

Бо ніколи не допоможе –

Крадьки з’їсть з середини і вб’є,

Покладе в Прокрустове ложе,

Розчленує все тіло твоє.

Стережися! Бо ти не знаєш,

Як круг пальця тебе обведе,

З нею партію не зіграєш –

В вічні муки вона поведе.

Послухай! Є Той, Хто сумує

Разом з тобою. Він обійме.

Ісуса поклич - Він почує,

Твої муки і болі візьме.

Ісус милосердний і любить –

Заплатив за провини твої.

То Він всіх рятує, голубить,

І протягує руки Свої.

Його кров на тебе стікає,

Змиває гріхи, нечистоту.

Він сльози твої повтирає,

І любов подарує святу.

Не будьмо глухими!

Почуймо, не будьмо глухими,

Щоб прийняти дар благодаті,

Щоб вуха не стали важкими,

Не затхнулись в замкненій хаті.

Не ховаймось у закапелках,

Де порох і виросла плісня.

Виходьмо! На небі веселка!

Господь – нам Спаситель і пісня!

Співаймо і славмо Ісуса!

Він викупив всіх нас від смерті!

Дав владу здолати спокуси,

Щоб з Господом жити – не вмерти.

Ти з Ним лише будеш в спокої,

Радість заповнить душу твою.

Прийди до любові святої,

І пусти її в  долю свою.

Віддай спрагле серце Ісусу –

Більше нікому не відчиняй!

Диявольську викинь спокусу,

І Господь приведе тебе в рай.

Атеїсти. 

Нехай сміються атеїсти.

Вони безбожники. Їм – все одно.

Їм все одно, що пити, їсти –

З дияволом ідуть уже на дно.

Господь їх любить, хай же знають.

І жалує сліпих, глухих – усіх.

У гордощах, в лукавстві знемагають –

Їх осліпив, зв’язав диявол, гріх.

Господь їх кличе. Хто почує

Й своє заткане вухо відіткне,

Той хай радіє і святкує, –

Його любов Господня не мине.

УСЕ В ХРИСТІ ІСУСІ.

Для нас усе в Христі Ісусі

Є в небесах і на землі.

 Скажімо: « Ні!» усім спокусам -                     

 Чуда побачимо тоді

  

В житті, в серцях і у достатку,                       

І де торкається рука

І буде все у нас в порядку,                       

Коли Ісус ввійде в життя.                        

  

 Він зацарює в нашім серці                      

 І стане Господом в усім.                       

 Лиш Він оживить всіх із мертвих –                       

 Хутчіш серця Йому несім!                         

 Він їх наповнить миром, щастям,                      

 Зіллє любов святу Свою!                        

 Не зможе ворог більше вкрасти 

Щасливу будучність твою!                         

  

Ніхто не зможе описати                        

Те милосердя, благодать.                        

Спіши сам Господа пізнати                       

І в благодаті пробувать!

Створи в мені серце нове!

Могутній, Всесильний, Господь,

Велич Твоя ні з чим не зрівняється;

Силі Твоїй нема перешкод –

Любов’ю в серця виливається.

Створи в мені серце нове

Духу Святому відкрите, послушне,

Щоб було воно справжнє, живе,

В істині, в правді Твоїй непорушне.

Щоб володарем був Святий Дух,

Наповняв мене Божою Силою;

Думкою, подихом, ділом рук

З Тобою була - нероздільною.

Щоб, як Ти, полюбити змогла

Всіх, що впали, і людом принижених,

Щоб із мене рікою текла

Милість Твоя до кожного ближнього.

Навчи будувати мости,

Щоб стояли вони і не падали,

Щоб любов ходила по них

Й піднімала холодні розвалини.

Мій народ таки проснеться!

Благослови, Господь, Україну!

Ти, Боже, Великий Святий!

Господь, Ти Цар і Владика!

Ти – все і у всьому Такий,

І милість Твоя велика!

Боже, Святий, Людинолюб,

Ти - милосердний без краю,

Без міри, без меж, навіки;

Хвалю Тебе, прославляю!

Господь, прийми жертву мою –

Жертву хвали і подяки.

Прости Україну Твою,

І гріх нам прости усякий.

Господь, візьми серце моє!

Що можу Тобі я дати?

Любов, милосердя Твоє

Я можу лише прийняти.

В покорі, в смиренні, Господь,

Вклякаю я на коліна:

Прости, Боже, весь мій народ:

Хай зацвіте Україна.

Прости, Господь, український народ.

Прости нас, помилуй, Господь,

Благослови Україну!

Прости український народ,

Як нерозумну дитину.

Господь, прости ідолів їй,

І освяти Своїм Словом,      

А зло все спали і розвій,

І хай не виросте знову.

Нас кров’ю Своєю омий,

Очисти від всього не Твого,

Духом Святим нас покрий,

Введи до Краю Святого.

Дай, Господи, мир і життя

Нам, всім людям у світі.

Благаємо ми з каяттям

У Ім’я Ісуса, як діти.

Дай мені, Боже!

Коли хто любить Бога,

Той лиш пізнаний Ним.

Моя, Боже, дорога

Поміж гір і долин,

І гірських крутосхилів

По тернистих стежках,

По розбурханих хвилях,

По квітучих садах.

Твоє око, мій Боже,

Стереже нас в путі,

Ти рятуєш – все можеш,

Все даєш у житті.

Дай мені не зблудити –

Де й коли б я не йшла,

Твоє Ім’я святити

Й Твої Божі діла.

Прийми благодать.

Чи знаєш ти, що благодаті ріки

Із серця Божого течуть,

Що так тебе Він полюбив навіки,

І Сам пройшов Голгофську путь.

Мерщій спіши скупатись, любий брате,

У чудодійній цій воді,

І рясноту святої благодаті

Прийняти в Господі Христі.

Прийшло для нас у Ньому виправдання,

І стали праведними ми:

Сьогодні благодаті панування –

Її ти, з вдячністю, прийми.

Вона нам – через  праведність Ісуса

Прийшла  для вічного життя.

Тобі, мій Боже, низько поклонюся,

З Тобою лину в майбуття. 

Вона й тобі, навіки, Україно

Куплена воля.

Із Богом Він нас примирив

Тілом Своїм і кров’ю святою.

Дар спасіння на всіх розділив –

Замістив на Голгофі Собою.

Хай чує і знає весь світ,

Що для кожного куплена воля!

Ісус уже біля воріт,

Щоб, нарешті, зустрітись з тобою,

Щоб дати навіки життя

І, здобуту тобі, Перемогу.

Тож, викини з серця сміття, –

Шукай до Ісуса дорогу!

А Він – лише в Слові Його,

І уся правда – лише в Ісусі.

Не шукай людського, свого,

Вір Господу – лише у Дусі.*

(Євангеліє від Івана 6:63)

Пора іти за Ним.

Даймо, браття, Богу місце

І в покоях, і в серцях.

Всі ми Господу вклонімся,

 Бо прийшов спасіння час.

Смуток свій віддаймо, болі –

Він Спаситель в світі цім,

Цар сподіваної волі,

Бог Живий, Він над усім.

Ми з Ним в радості і в скруті –

В Боже царство нас веде.

І не лишиться забутим,

Той, хто серце відімкне,

 І запросить царювати

Лиш Ісуса у житті,

Буде Слів Його шукати –

Не заблудиться в путі!

Сяде поруч на престолі,

Разом з Господом Святим.

Геть байки усі! Доволі!

Вже пора іти за Ним!

Пробудися, Україно,

Моя рідна, дорога.

Ти у Господа – Єдина,

У Ісусі лиш - свята.

  Напийся живої води.

Увінчаний славою й честю

Господь в ризах світла постав.

І зло, щоб із світу понести,-

Він Сам на Голгофі страждав.

Простяг закривавлені руки

І Сам обіймає весь світ.

Прийди, Він візьме на поруки,

Бо вже тебе викупив з бід.

 Вінець вже готовий на небі,

То байка, що ти наркоман

І гнити живому не треба:

Ісус бо тебе покохав.

Повір і прийди до Ісуса

І болі свої принеси.

Відкрий своє вухо, послухай

І більше тягар не неси.

Віддай Йому муку, страждання

Більше в під’їзд не втікай.

Залиш ти свій страх і вагання

І серце мерщій відкривай

Для нашого Господа Бога

І більш не ходи навмання.

Від Нього іде допомога

Всім кожної миті, щодня.

Він змучених всіх розуміє

І кличе щоденно: «Прийди!»

Серця лікувати уміє

І вирве тебе із біди.

Мерщій же іди, не вагайся!

Безцільно уже не броди,

Любові Його не цурайся,

Напийся живої води.

Усім своїм «я» Бога звелич!

Не дрімає, не спить Сторож мій,

То мій Бог, мій Господь дорогий.

Не посміє напасти злий змій –

Він вдень і вночі мій Вартовий.

Стереже від усякого зла

Господь тіло і душу мою.

Він зі мною, куди б не пішла, –

В благодаті усюди стою.

Зводжу до неба очі свої –

Допомога бо звідти прийде.

Чує Господь молитви мої

Й незабаром: ось-ось Він гряде.

Хай прославлений буде Господь,

Бо навіки є милість Його.

До престолу  з хвалою приходь,

Прославляй лиш Його – Одного.

Він у славі до тебе  зійде.

Усім серцем хвали Його, клич, -

Твій Єрихон тоді упаде.

Усім своїм «я» Бога звелич!


Гріх.

Гріх, то непослух і не диво, що він попереду іде.

Коли ми зраджуємо Бога, то ворог людський нас веде:

Шепоче лагідно, голубить, здається правдою воно,

Але брехню, як не прикрашуй, брехнею буде всеодно.

А Дух Святий – то наша совість. Ми – Духа Божого женем.

Неправду любимо і з бісом в «любові й радості живем».

Тоді, коли він нас закрутить і вже не вирватись, втекти,

Бідою, горем сильно мучить, тоді про Бога мислиш ти.

Душа загублена, порожня – без Духа Божого вона,

Неначе пустка і безодня, гріху кладова, ще й без дна.

Не жий з гріхом! Покайся швидше! І до Ісуса утікай!

Господь нас кличе! Не барися, і сам ти Господа пізнай. 

Розплата прийшла.

Раб продається на ринку,

Навіть, зуби рахують йому,

І не дивуються вчинку:

Як торгують людьми і чому.

Гроші, що ходять сьогодні,

Іншу, давно вже, мають ціну.

Обмін скоріше, як згодні:

За гріх – вічну смерть! Ще й вогняну!

Дуже сподобався бартер.

Ні, не чують ні краплі вини –

Страх, як підступний характер

У гріха, що так люблять вони.

Солодко їх обіймає,

І, наче той мед, ллються слова.

Жаль, бо ніхто не зважає:

За порогом розплата...Прийшла!

 Спам’ятайтесь, Українці!

Я не хочу тебе, брате,

Нічим прогнівляти,

Бо не знаю, чи ще можу,

Українцем звати.

Коли діти рідну неньку

Брехнею мордують,

За копійочок тих, жменьку    

Продають, фальшують.

Спам’ятайтесь, Українці!

Залиште «майдани»!

Мало горя вам по вінця?

Скиньте ви кайдани,

Що лукавий накладає,

Лихому вас учить,

Бо хто Господа лишає,

Того ворог мучить.

Він вам рай радянський зичить,

Манну обіцяє,

А, як бачите, вас нищить,

Заводи зрізає,

Щоб пустити вас з торбами

По білому світі,

Розділити таборами,

І у злиднях жити.

Де ти бачив, щоб в чужинців

Серце заболіло,

Коли горя вам по вінця

Принесло їх діло?

Бо їх мрія – панувати

Завше в Україні.

Що де є, все загрібати,

Іздавна й до нині.

Сплюндрували Україну

Рашисти прокляті,

Виливають лють зміїну,

Смерть несуть до хати.

Не прийде вам щастя й воля,

Через ці «майдани».

Прийшло горе і недоля,

І нові кайдани!

Зупиніться крівцю лити,

Немов ту водицю,

І з озлобленням ходити              

Й сіяти щирицю,

Що росте і заплітає

Ваші всі «майдани»,

Бо у Бога не питає:

«Що Тобою дано?»

Сатані в долоні плеще,

І рублі рахує,

А чи ж тобі, враже, легше,

Що народ бідує?

Подивись, народе, пильно

І візьми до серця.

Чи ж то любить дядя сильно,

Чи йому до перця?

Хай ворог не глузує.

(Відповідь на глузливий твір  «Інопланетна диверсія»)

В князя світу цього – Сата

Руки довгі, волохаті,

Більший рот, як ціла хата,

Слуги – демони завзяті.

Він табличку «Християни»

На релігії повісив.

Сам кричить: «Усі смутьяни!»,

Всі злодії і гульвіси!

Християни без Ісуса, –

То сатана вірні діти.

Ними водить лиш спокуса.

Правда. Правди ніде діти.

Ворог рота закриває

Тим, хто будить їх проснутись!

Бо він дуже добре знає:

Люди можуть схаменутись.

Він цитатами кидає,

«Мудрі» їм дає поради.

Вправо, вліво всім моргає,

Погляд скривлює на влади,

Щоб не бачили: де вихід,

І до бовванів молились,

Щоб ішли усі в безвихідь –

З ним в гієні опинились.

Та Господь їх не лишає,

Кожен день усіх Він кличе:

Хто покається, прощає.

Вийди, брате із каплиці, -

З того, що Господь не любить.

Серце ти віддай Ісусу –

Більше хай воно не блудить,

Щоб спасти заблудлу душу.

І хай ворог не сміється,

І не кидає болота.

Мій народ таки проснеться!

Хай не тішиться сволота.

1.    Хай не буде тобі інших богів передо Мною!

2.    Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.

3.    Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

Зітри із пам’яті.

Мій Бог, Господь, мені відкрийся,

Бо хочу я Тебе пізнати;

Прости мене, не образися,

Якщо не вмію я сказати.

Якщо не гарна, груба мова,

Навчи мене Ти говорити.

Не хочу мовити ні слова

Аби Тебе не умалити.

Без Тебе, Боже, я не можу

Нічого вдіяти з собою –

Постав мені Ти огорожу

Своєю Божою рукою.

Очисти, вирви до живого,

Все враже, щоб не пам’ятати,

Щоб не залишилось нічого,

Що може жити й проростати.

Зітри із пам’яті все марне,

Що не содіяне з Тобою –

Усе, до чого тіло прагне

І не дає нам всім спокою.

Очисти, Боже, Україну,

Всіх бовванів її розкидай!

Помилуй, Господи, - Єдину,

Прости її, саму не кидай.

В Ім'я Ісуса, Боже, прошу,

До милосердя прикликаю:

Візьми на Себе, нашу ношу

Всі вороги хай позникають! 

З Тобою ми все подолаєм!

Ми хочемо, Боже,

У всьому змиритись.

Тобі лиш Одному

Низенько вклонитись.

Щоб завжди у всьому

Була Твоя воля,

Щоб більш не спіткала

Нас гірка недоля.

Ти будь з нами завше,

Справляй наші ноги.

Щоб нам не звернути

З Твоєї дороги.

Нехай вона – стежка

З колючками терня

І зовсім нелегка –

Колючая стерня.

Нехай роздираєм

Ми руки й одежі,

І ноги збиваєм

До крові – не стежим,

Бо стежка та в’ється

То лісом, то в горах –

Хай злий не сміється,

Не спиниться й морем,

Ісус нас тримає

Надійно за руку

Й над хвилями здійме –

Підем, як по бруку.

З Тобою, Ісусе,

Ми все подолаєм,

І прийдем додому –

До Отчого Краю!

Він – наш Викупитель!

Не бунтуйся, Україно,

А прийди до Бога,

Щоб була ти солов’їна

Й не була убога.

Тож, покайся, моя злата!

Прозри, Україна!

Бо нема без Бога свята,

А лиха година.

І у Нього питаймося,

Його все просімо,

У смиренні, в Божім Слові,

З Господом ходімо.

То Йому було угодно

В Ісусі ходити.

Ім’я Господа Ісуса

Людині відкрити.

Бо Господь – то є Владика

Усім людям в світі.

Імена Його великі

Й в Новім Заповіті.

Хай святиться Бог Всевишній –

Наш Отець, Спаситель,

Що простив нам гріх колишній.

Він – наш Викупитель!