Вінок життя.
Життя здається, мов вінок,
З колючок і ромашок,
Із незабудок, співанок,
Пахучих ніжних кашок.
Як ти стинав їх на стеблі,
То плакало те соком.
Життя стинає наші дні
Щодня, і рік за роком.
Дарма, у Господа нема –
Дарма Він не трудився,
А щоб з'єднався з усіма,
Щоб Він в тобі відкрився.
ХТО МИ?
Слави
хочемо, пошани.
Та
без Бога ми – погани!
Коли
б кинули хоч кістку,
Щоб
почули про нас звістку,
Щоб
боялись і тремтіли,
Дружби
з нами всі хотіли
І
за щастя рахували,
Якби
з нами розмовляли.
мир
наш губим, гордість скаче –
Серце
мучиться і плаче…
А
ні слава, ні багатство
Не
ввійдуть у Боже Царство!
БОГ
ВАС ЛЮБИТЬ.
Два царі відомі в світі:
Пише в Новім Заповіті.
Є Владика – Цар усього:
Всього, всього, всього,
всього!
Все, що добре, то від
Нього,
І не кривдить Він
нікого.
І є цар, що зветься
злодій:
Скритний, хитрий цей
«добродій».
Все краде, ще й Божу
славу,
А в людей він вкрав
державу,
Землю нашу милу рідну,
І зробив її бесплідну,
Стали всі його рабами,
Що пов’язані словами
І недобрими ділами,
Ще й лукавими думками.
Він царює у їх тілі,
Видно добре це на ділі:
Серце їх тверде, крижина,
У гріху життя стежина,
Бога в серце не
приймають,
Горде «Я» лиш
піднімають,
Величаються і мріють.
Їхні всі діла зотліють!
Джерело життя в Ісусі,
Слава й сила – в Божім Дусі!
Друзі любі, пам'ятайте:
Ви Царя свого пізнайте!
Хто керує, править вами
І ділами, і словами?
Як же в серці нема Бога,
То у пекло вам дорога!
Поспішіть Його пізнати
І просіть зацарювати
Та очистити негоже,
Щоб ввійти у Царство
Боже!
БОГ ВАС ЛЮБИТЬ І ЧЕКАЄ!
Сатана – цар світу
цього,
Не залиштеся у нього!
Він украв усе, що добре,
Дурить вас, до себе
горне.
В нього підлість, гріх,
розваги,
Злість, насильство, біль
і маги.
Гордість, звичаї і моду,
Блуд придумав для
народу,
Щоб грішили всі ще
більше,
Щоб ставало все ще
гірше:
Сльози лилися рікою,
Горе йшло щоб за ногою.
Чуйте, люди, голос
Божий!
Просипайтесь всі, хто
може!
Він вас кличе в Царство
Боже!
Слухай! Йди! Він
допоможе!
Бог вас любить і чекає,
Знайте: Він усіх прощає!
Не баріться, нема часу,
Душу Бог спасе і вашу.
Дайте в серці Йому владу,
Лиш до Нього йдіть на
раду!
Прийми благодать.
Чи
знаєш ти, що благодаті ріки
Із
серця Божого течуть,
Що
так тебе Він полюбив навіки,
І Сам
пройшов Голгофську путь.
Мерщій
спіши скупатись, любий брате,
У
чудодійній цій воді,
І
рясноту святої благодаті
Прийняти
в Господі Христі.
Прийшло
для нас у Ньому виправдання,
І
стали праведними ми:
Сьогодні
благодаті панування –
Її
ти, з вдячністю, прийми.
Вона
нам – через праведність Ісуса
Прийшла
для вічного життя.
Тобі,
мій Боже, низько поклонюся,
З
Тобою лину в майбуття.
Хай славиться вічно Господь.
Хай
славиться вічно Господь!
Він
воскресив із мертвих Ісуса!
Воскресне
оновлене плоть –
Тобі,
мій Господь, поклонюся!
Любов’ю
наповнив серця,
Дарував
рясноту благодаті –
Постанемо
перед Отця,
Зодягнувши
Ісусову святість.
Куплена воля.
Із
Богом Він нас примирив
Тілом
Своїм і кров’ю святою.
Дар
спасіння на всіх розділив –
Замістив
на Голгофі Собою.
Хай
чує і знає весь світ,
Що
для кожного куплена воля!
Ісус
уже біля воріт,
Щоб,
нарешті, зустрітись з тобою,
Щоб
дати навіки життя
І,
здобуту тобі, Перемогу.
Тож,
викини з серця сміття, –
Шукай
до Ісуса дорогу!
А
Він – лише в Слові Його,
І
уся правда – лише в Ісусі.
Не
шукай людського, свого,
Вір
Господу – лише у Дусі.*
(Євангеліє
від Івана 6:63)
Дай мені, Боже!
Коли
хто любить Бога,
Той
лиш пізнаний Ним.
Моя,
Боже, дорога
Поміж
гір і долин,
І
гірських крутосхилів
По
тернистих стежках,
По
розбурханих хвилях,
По
квітучих садах.
Твоє
око, мій Боже,
Стереже
нас в путі,
Ти
рятуєш – все можеш,
Все
даєш у житті.
Дай
мені не зблудити –
Де
й коли б я не йшла,
Твоє
Ім’я святити
Й
Твої Божі діла.
Ріка життя і радості.
Господь
багатий милістю,
Любов’ю
і добром,
Чекає
з терпеливістю.
До
нас не йде із злом –
Життя
навіки-вічного
Невпинне
джерело.
Прийди,
душе скалічена.
І,
що б там не було,
Зцілить
тебе і простяться
Гріхи
твої усі –
Згори
ти знов народишся,
Мов
вмиєшся в росі.
Ріка
життя і радості
Крізь
серце потече.
По
Слову, в вірі й святості,
Прийми
Його плече.
Зроби
Його – опорою
І
кров Його святу.
Прийди
уже, з покорою,
Почуй
трубу оту,
Що
кличе всіх покаятись,
Вернутись
з манівців,
Не
мудрувати й маятись.
Не
слухай горобців.
