Я не суддя.
Я не
суддя і не суджу нікого.
Я
голос, що в темряві звучить:
Прийди,
загублена, до Нього,
Бо
може бути це – остання мить!
І
тоді покаятись не зможеш, –
Впадеш,
як скошена трава,
І не
попросиш: Боже…
Бо
будеш мертва і німа!
Диявольські вила.
Кинь в безодню, Україно,
Нептунові вила!
Спам'ятайся ти, Єдина!
Що ж ти наробила?
Почепила на знамена
Диявольські вила!
Щей поставила колоду,
І ти їй служила!
В самім центрі, у столиці
В зібранні народу
Ти співала і вклонялась,
Славила колоду!
Що ж ти робиш, Україно?
Ображаєш Бога!
Ти побита і нещасна –
В полоні, небого!
Обчіплялась капличками –
Бога не питала!
Полонянкою, рідненька,
В диявола стала…
Скинь кайдани, Україно,
І ворожі вила,
Щоб ти, рідна, дорогая,
Бога не гнівила!
Якщо
хочеш, Україно,
В
мирі, в щасті жити,
Перестань
уже, нарешті,
Ідолам
служити!
З
Богом Вічним помирися.
З
Тим, Одним-Єдиним.
У
смиренні поклонися –
Будеш
Йому сином.
Книга Пророка Захарія 13:2 «І станеться в день той, говорить Господь
Саваот, повигублюю ймення бовванів з землі, і не будуть вони більше
згадуватись, бо й пророка і духа нечистого вигублю Я із землі!»
Ісаї 41: 24 «Та ви менш від нічого, і менший ваш чин від марноти, – гидота, хто вас (ідолів) вибирає!»
Пробудися, спам'ятайся,
Рідна Україна,
Рідна Україна,
Щоб не стала ти – гидота,
А стала дитина!
Любить лиш своє.
Любити
вже не перестане
Серденько
моє.
Нехай
і світ увесь повстане,
І
судить все Твоє.
Не
хоче він від Тебе Твого,
Бо
любить лиш своє.
Великий
біль у серці і сором за народ український перед Богом Всевишнім я пережила,
коли подивилась освячення дерев’яного стовпа – кумира бога Перуна, перед яким
кланялись українці і називали стовпа спасителем. Який сором! А ймення Яхве,
Всевишнього Бога обливали брудом на своєму сайті, божка називали Творцем. Сором
нам, Українці! Не боріться з Богом Всевишнім, бо пропадемо, як руді миші, у
вогні озера вогняного з усіма богами і божками, як загинули єгиптяни, тримаючи
своїх богів за пазухою – впали разом і не встали! Їх покрила хвиля. З іменем
якого Бога ти, Україно, відправляла дітей на війну? В ім’я Перуна, Молоха чи
Коло, чи Велеса-бика, чи Тертуліанового бога ти благала, а Того, Одного-Єдиного, який спасає і рятує, дає життя і дихання усім, хто ходить під небом,
ганьбила. Твої боги повертали тобі трупи твоїх дітей і калік. Біймося ображати,
так Того, Хто все і у всьому, сховаймося під покровом Вседержителя,
Віддаймо
серця Господу Ісусу, щоб не пропасти, а бути з Ним у вічності. Хто може
обвинуватити Його в чомусь? Він нічого не робить таємно! У Слові Своєму, у
Біблії попереджує всіх: вийди і відділись від усього , що не Його, бо лиш у
Нього спасіння, мир і любов. Людина сама робить вибір, а вину складає на
Господа, і, нещасна, не знає, що слово то – насіння. І родить воно в 30 - 40 –
100 разів більше і тепер, і до третього, і четвертого роду в прийдешніх
поколіннях. Написано, що проклятий той, хто зневажає Творця, – це третя заповідь. Не жалієте теперішнє, блудите з богами,
накликаєте біду на Україну. Чому я це пишу? Бо болить мене серце за Україну і
за українців, за їх сьогоднішнє і майбутнє, бо це майбутнє наших дітей і
онуків.
Хто
може поборотись з Господом Богом і перемогти?
Блуд.
Нова з’явилась Єзавель,
І
правду Божу обплювала,
Співала
Молоху пісень,
І
через вогнище стрибала.
Слуга
диявола – і блуд
Так
щедро знову сіє!
Осліп.
Кидає Бога люд –
Облизує
стовпа, радіє.
Збезчестили
Ісуса Кров,
В
шаленім танці потоптали.
Ім’я
Господнє і любов
Смердючим
брудом поливали.
А що
ти скажеш, як прийдеш,
Народе
мій, на Божий суд?
Що ж
ти на захист принесеш?
Чим
оправдаєш блуд?
2013р.
Християни без Христа.
Зіткнулися
в двобої
Два
духи, два світи:
Дух
Істини Святої
І дух
неправди – сатани.
За
рідну душу нашу
Іде
жорстокий бій.
Всі,
Істину поправші,
Впадуть
у битві цій!
Засліплені,
в нестямі –
Не
знають де ідуть,
Бо
стали вже – погани,
Богів
своїх несуть.
Проснися,
рідний брате!
Он
стукає Ісус!
Залиш
поганське свято! –
Лунає
з Божих вуст!
До часу терпить Він!
Досить,
браття, стільки спати,
І
кликати Молоха в дім,
На
Бога святого плювати –
До
часу нам терпить бо Він!
До
землі поклонись, Україно,
І
Бога Живого проси:
Каюся,
Боже Єдиний,
Дай
нам з Твоєї роси!
Дай
нам спасіння, Ісусе,
Мир
Твій, Господь, назавжди;
Нехай
я нарешті проснуся,
І
більше не бачу біди!
Хай
діти мої не вмирають,
Не
жере їх колода – вогонь!
Хай
ймення Твоє прославляють,
І
чують тепло від долонь
Твоїх,
на колоді пробитих
За всіх
нас, Спаситель, Господь,
Кров’ю
Твоєю обмитих.
Чекаємо,
Боже, приходь!
Невже?
Рідна
матінко, Єдина,
Сум
побирає.
Та
невже ж моя Вкраїна
Над
вогнем стрибає,
Закликає
громовиці,
Ідолів
шанує
І у
прибраній світлиці
Бовванів
цілує.
З
Богом Вічним помирися.
З
Тим, Одним-Єдиним.
У
смиренні поклонися –
Будеш
Йому сином.